Почнемо з аксіоми: нігтьова пластина — це щільно кератинізована, мертва структура. Це ороговілі клітини, які втратили ядра, метаболізм і доступ до кровообігу.
Тобто все, що ви наносите зверху, «спілкується» не з живою тканиною, а з мертвим кератиновим каркасом.
Розберемо по пунктах «корисні» добавки:
1. Кальцій (Ca²⁺)
Маркетингово: “зміцнює нігтьову пластину”.
Хімічно: кальцій — мінерал, який бере участь у процесах клітинного ділення, але тільки в живих клітинах. У нігті, який вже виріс, кальцій не має жодної активної ролі.
Ключовий факт: Ca²⁺ не проникає через щільну структуру кератину, якщо не застосовуються спеціальні трансдермальні носії (які в базах не використовуються через ризик подразнення та сенсибілізації)
2. Кератин (гідролізований)
Маркетингово: “відновлює власний кератин нігтя”.
Реально: нігтьовий кератин — це альфа-кератин з високим вмістом цистеїну. Гідролізований кератин у косметичних засобах — це вже розщеплений білок, який не має структурної сумісності з нативним кератином нігтя.
Він може створити тимчасову плівку на поверхні, але не інтегрується у власну структуру нігтя.
3. Вітаміни A, E, F, пантенол та ін.
Маркетингово: “живлять і зволожують”.
Реальність: ліпофільні вітаміни не мають шансу досягти живих клітин матриксу через кератинову пластину. Вони можуть забезпечити антиоксидантний ефект на поверхні, зменшуючи окислення при полімеризації. Але це радше стабілізація складу, ніж реальна користь для нігтя.
Пантенол — провітамін B5 — гідрофільна речовина, яка може зв’язувати воду, створюючи ефект «пом’якшення», але лише тимчасово.
4. Клотримазол
Це звучить привабливо: ти ніби не просто перекриваєш нігті, а ще й лікуєш. Так, неначе гель — це не полімер, а мазь із аптеки. Та правда в тому, що жоден антибікотик, запечатаний у шар полімеру, не працює так, як майстер собі уявляє.
Клотримазол — ефективна речовина. У мазях, кремах, вагінальних супозиторіях — так. Він прекрасно працює по шкірі й слизових, бо може проникати крізь клітинні мембрани, накопичуючись у шкірі, де й знищує грибкові клітини.
Але ніготь — не шкіра. Це не м’яке середовище. Це щільна, багатошарова, ороговіла структура, з якою важко “домовитись”.
Щоб хоч якось дістатись до глибини нігтьової пластини, фармакологи створюють спеціальні лаки та рідини, у яких клотримазол або інша активна речовина має носій, що забезпечує проникнення вглиб (і то — не глибоко)
А тепер уявіть: клотримазол додали до гелю, який ви полімеризуєте в лампі.
Після УФ-реакції гель перетворюється на щільну полімерну сітку. І ваш «лікарський» інгредієнт залишається замурованим всередині, без шансу вийти назовні.
Ні проникнення, ні терапевтичного ефекту.
Тільки етикетка. І самозаспокоєння.
Це як втирати мазь у кросівки, щоб лікувати грибок на стопі.
Найгірше те, що такі продукти створюють ілюзію безпеки. Нігтьовий грибок — це не косметичний дефект. Це діагноз. І жоден гель, навіть з дуже “розумним” складом, не замінить дієвого лікування: аналізів, культури, протигрибкових препаратів, призначених лікарем.
Майстер— не лікар, це правда. Але майстер— фахівець, у чиї руки люди довіряють свої руки.
І коли ви бачите ознаки мікозу — ваше завдання не «перекрити», не «замаскувати», не «врятувати» за допомогою чарівного гелю.
Ваше завдання — зупинити процес, пояснити ситуацію і направити до дерматолога.
Бо це не просто про нігті. Це про професіоналізм.
