Клотримазол у гелях?
Це звучить привабливо: ти ніби не просто перекриваєш нігті, а ще й лікуєш. Так, неначе гель — це не полімер, а мазь із аптеки. Та правда в тому, що жоден антибіотик, запечатаний у шар полімеру, не працює так, як майстер собі уявляє.
Клотримазол — ефективна речовина. У мазях, кремах, вагінальних супозиторіях — так. Він прекрасно працює по шкірі й слизових, бо може проникати крізь клітинні мембрани, накопичуючись у шкірі, де й знищує грибкові клітини.
Але ніготь — не шкіра. Це не м’яке середовище. Це щільна, багатошарова, ороговіла структура, з якою важко “домовитись”.
Щоб хоч якось дістатись до глибини нігтьової пластини, фармакологи створюють спеціальні лаки та рідини, у яких клотримазол або інша активна речовина має носій, що забезпечує проникнення вглиб (і то — не глибоко)
А тепер уявіть: клотримазол додали до гелю, який ви полімеризуєте в лампі.
Після УФ-реакції гель перетворюється на щільну полімерну сітку. І ваш «лікарський» інгредієнт залишається замурованим всередині, без шансу вийти назовні.
Ні проникнення, ні терапевтичного ефекту.
Це як втирати мазь у кросівки, щоб лікувати грибок на стопі
Найгірше те, що такі продукти створюють ілюзію безпеки.Нігтьовий грибок — це не косметичний дефект. Це діагноз. І жоден гель, навіть з дуже “розумним” складом, не замінить дієвого лікування: аналізів, культури, протигрибкових препаратів, призначених лікарем.
Майстер— не лікар, це правда. Але майстер— фахівець, у чиї руки люди довіряють свої руки.
І коли ви бачите ознаки мікозу — ваше завдання не «перекрити», не «замаскувати», не «врятувати» за допомогою чарівного гелю.
Ваше завдання — зупинити процес, пояснити ситуацію і направити до дерматолога.
Бо це не просто про нігті. Це про професіоналізм.
Втрату еластичності та підвищення чутливості до подразників.
